
Самці мишей, які спостерігали за сутичками інших гризунів, показали значно кращі бойові навички порівняно з тими, хто не бачив жодного бою. Результати дослідження опубліковані у журналі Nature.
Самці мишей, які спостерігали за бійками інших гризунів, засвоїли достатньо, щоб ефективніше захищатися від сильніших і агресивніших суперників — порівняно з тими, хто такого досвіду не мав. До такого висновку дійшли автори наукової роботи, опублікованої у журналі Nature.
Для дослідження самців мишей випадковим чином розділили на три групи: бійці, глядачі та новачки. Упродовж восьми днів кожна група проходила тренування — по три десятихвилинні сесії на день. Новачки в ізоляції взаємодіяли зі штучними мишами, тоді як глядачі спостерігали за сутичками різних пар бійців із піднятої платформи за прозорою перегородкою. Таке розташування давало змогу не лише бачити бої, а й чути та відчувати їх запахи.
Дев'ятий день став «ніччю бою»: усі миші мали протистояти грізному суперникові у трьох раундах по чотири хвилини. Кожну сутичку знімали зверху для подальшого аналізу поведінки.
Паралельно дослідники відстежували активність мозку: збуджувальні нейрони гризунів були генетично модифіковані так, щоб світитися зеленим при активації, а гальмівні — червоним. У 12 взаємопов'язаних ділянках мозку імплантували мікроскопічні оптичні волокна, що дозволило одночасно фіксувати зміни активності в усіх цих зонах.
«Миші від природи територіальні», — пояснив співавтор дослідження Хорхе Іраведра-Гарсія з Принстонського університету. За його словами, у таких експериментах зазвичай використовують метод «резидент — чужак»: мишей, яких виводять дещо слабшими та спокійнішими, просто підсаджують у клітку до особин агресивніших порід, які зазвичай легко провокують бійку.
Спостереження за сутичками виявилося менш ефективним, ніж безпосередня участь у них, однак дозволило мишам-глядачам подолати «половину шляху» до рівня досвідчених бійців.
