
Приватні ринки — венчур, фонди прямих інвестицій, приватне кредитування — залучають дедалі більше капіталу, але гроші концентруються в небагатьох угодах. Для українського інвестора доступ до цих інструментів суттєво обмежений валютними обмеженнями воєнного часу.
Ще кілька років тому приватний інвестор вибирав переважно між акціями, облігаціями і нерухомістю. У 2026 році поруч із біржею з'явилися фонди прямих інвестицій, венчур, приватне кредитування та інфраструктура. Усередині кожного з цих напрямів капітал стягується до кількох тем: штучний інтелект, оборонні технології, енергетика.
Змінилася і логіка, за якою інвестори розподіляють кошти. Після кількох років високої інфляції, різких змін ставок і геополітичної нестабільності питання ризику звучить інакше: як швидко можна забрати гроші, на скільки років вони заморожені, чи не сконцентровані всі ставки в одній темі і чи витримає портфель різні сценарії.
Біржа при цьому нікуди не зникла. За першу половину 2026 року S&P 500 приніс 10,2% з урахуванням дивідендів. Утім, за розрахунками First Trust, три з семи найбільших технологічних компаній закінчили півріччя в мінусі й зменшили результат індексу майже на 2 відсоткові пункти. Решта 493 компанії дали +10,2 пункту. Якби всі 500 компаній мали однакову вагу, індекс заробив би 12,1%. При цьому одна лише Nvidia займає близько 7,8% індексу, хоча за пів року подорожчала лише на 7,4%. Тобто купівля індексного фонду досі означає велику ставку на кілька технологічних гігантів.
Приватні ринки ростуть, але доступ до них нерівномірний. За даними опитування FTSE Russell 2026 Wealth Pulse, 32% заможних американців уже інвестують у приватні ринки, і 74% з них тримають там щонайменше 10% своїх інвестицій. Серед молодших ця частка значно вища: у приватні ринки інвестують 67% заможних міленіалів, 30% представників покоління X і лише 11% бебі-бумерів. Доступ спрощують фонди без фіксованого строку, з яких можна частково виходити, не чекаючи 7–10 років. Але доступніше не означає простіше: приватний актив переоцінюють рідко, тому ризик не зникає — його просто не видно щодня.
За даними KPMG, у першому півріччі фонди прямих інвестицій вклали у світі близько $1 трлн. Гроші зосереджуються у великих угодах. Виходів із вкладень при цьому катастрофічно мало: за пів року KPMG нарахувала лише 1315 виходів з угод — так мало не було понад десять років. Через це для оцінки фонду дедалі важливішим стає показник DPI (distributions to paid-in capital) — скільки грошей реально повернулося інвесторам на кожен вкладений долар.
У венчурі схожа картина концентрації. За даними KPMG Venture Pulse, у другому кварталі венчурні фонди вклали $227,4 млрд — більше було лише раз за всю історію спостережень. Але близько $105 млрд, майже половину, забрали десять найбільших угод. Головний магніт — штучний інтелект: лише Anthropic залучила $65 млрд.
Окремим напрямом стали оборонні технології. За даними Dealroom і Resilience Media, європейські оборонні стартапи цього року вже залучили рекордні $7,4 млрд венчурних грошей — майже втричі більше, ніж за весь 2025 рік. Понад 85% цієї суми припадає на мегараунди, зокрема $1,8 млрд для Helsing. KPMG у звіті по Європі фіксує, що оборонні технології закріпилися як повноцінний напрям для інвестицій. Влітку AVP і Earlybird запустили фонд E2D з цільовим розміром €500 млн, головним інвестором якого став Airbus Defence and Space; фонд планує вкласти кошти приблизно в 20 компаній, у середньому по €25 млн у кожну.
В Україні масштаб менший, але динаміка помітна. За даними Brave1, у 2025 році понад 50 українських оборонних стартапів залучили понад $105 млн інвестицій і грантів. Якщо ще недавно їхні раунди були на $200–400 тис., тепер закриваються на $2,5–5 млн. Українські компанії перевіряють продукти в реальних бойових умовах, що є конкурентною перевагою. Утім, класичні запитання інвестора залишаються: чи може продукт масштабуватися за межі однієї війни, наскільки великий міжнародний ринок і який попит через п'ять-десять років.
Для українського інвестора доступ до іноземних приватних ринків суттєво обмежений. Поки діє воєнний стан, фізична особа в Україні не може просто перевести гроші за кордон для купівлі акцій чи участі у фонді. До 2022 року це працювало через е-ліміт Національного банку України — до €200 тис. на рік, але зараз е-ліміти не видаються. У серпні НБУ пом'якшив валютні обмеження: тепер можна купувати до 200 тис. грн валюти на місяць і більше платити за кордоном. Проте це стосується витрат, а не інвестицій за межами України. На практиці в іноземні приватні угоди заходять ті, у кого гроші вже за кордоном.
Податковий резидент України сплачує з іноземного інвестиційного доходу 18% ПДФО і 5% військового збору — разом 23%. Іноземні дивіденди оподатковуються за ставкою 9% плюс військовий збір. Задекларувати такий дохід треба самостійно.
Головним конкурентом будь-якої ризикової угоди для українця залишаються облігації внутрішньої державної позики. У першому півріччі середньозважена дохідність гривневих ОВДП становила 15,05% річних, а в червні портфель ОВДП у власності населення досяг рекордних 153,6 млрд грн. Дохід фізичних осіб від ОВДП не оподатковується. Деякі українські фонди пропонують нижчу ставку податку: наприклад, новий фонд OTP Capital, що вкладає в гривневі ОВДП, дозволяє платити 9% ПДФО замість 18%, хоча військовий збір у 5% залишається.
Венчурна угода має обіцяти суттєво більше, ніж 15% без податку і з набагато вищою ліквідністю — але слід пам'ятати, що це дохідність у гривні, і за зміни курсу вона буде нижчою в доларовому еквіваленті.
Український інвестор має і свою специфічну пастку диверсифікації. ОВДП, квартира в Києві, частка в українському оборонному стартапі і гривневий депозит виглядають як чотири різні інструменти. Але всі вони залежать від одного: від того, що відбуватиметься з Україною і гривнею. Так само інвестор із технологічними акціями, венчурними вкладеннями в ШІ, фондом прямих інвестицій із великою часткою технологічних компаній і приватними кредитами, що фінансують дата-центри, на папері має чотири класи активів — а насправді одну велику ставку на ШІ.
Приватний інвестор у 2026 році не обов'язково обережніший, але перебірливіший — або принаймні мав би таким бути. Новий клас активів сам по собі не робить портфель кращим. Важливіше зрозуміти, яку роль ця інвестиція виконує в портфелі, який ризик вона несе і чи достатня за нього винагорода. Для інвестора з України до цього переліку варто додати ще одне: чи не залежить ця інвестиція від того самого, від чого вже залежать його доходи.
